Калачова Тетяна Анатоліївна
Поточна посада: науковий співробітник Інституту експериментальної ботаніки Чеської академії наук (лабораторія патологічної фізіології рослин)
Освіта: Інститут біоорганічної хімії НАН України (аспірантура) та Університет Париж-Схід, Франція, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна (магістратура)
Коротка біографія: Після закінчення магістратури з вірусології в Київському національному університеті вступила до аспірантури Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України під подвійним керівництвом (дуальна форма Україна-Франція). Вивчала фосфоліпідну сигналізацію в контексті фітогормонального сприйняття і виявила, що ліпідні кінази, особливо ДІАЦИЛГЛІЦЕРОЛ-КІНАЗА 5, можуть діяти як сигнальний центр в адаптації до стресу, особливо на ранніх стадіях розпізнавання патогенів та встановлення імунної відповіді.
З моменту приєднання до Лабораторії патологічної фізіології рослин у Празі зосередилася на захисних механізмах рослин, особливо на шляхах, пов’язаних з фітогормоном саліциловою кислотою. Особливо цікавить зв’язок між ремоделюванням актинового цитоскелету, фосфоліпідною сигналізацією та стійкістю до хвороб.
Горбунова Марина Григоріївна
Випускниця хімічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (спеціальність «Органічна хімія»). Ще студенткою стажувалася у відділі тонкого органічного синтезу під керівництвом Геруса І.І. і після успішного закінчення університету продовжила працювати інженером-хіміком у 1989-1992 роках. У 1992 році захистила дисертацію за спеціальністю «Біоорганічна хімія» на здобуття наукового ступеня кандидата хімічних наук на тему «Синтез та вивчення хімічних властивостей
β-етоксіполіфторалкілкетонів». Науковими керівниками дисертаційного дослідження були кандидат хімічних наук, старший науковий співробітник відділу тонкого органічного синтезу І.І. Герус та академік НАН України, доктор хімічних наук, професор В.П. Кухар (1942-2017).
Після захисту кандидатської дисертації стажувалася (постдокторантура) у Техаському технологічному університеті в м. Лаббок (2001-2002) та в Національній лабораторії Міністерства енергетики США в м. Оук-Ридж, штат Теннессі (2002-2006). Основні напрямки наукових досліджень полягали в синтезі та вивченні фізико-хімічних властивостей нових каліксаренів, що містили трет-бутильні та сульфонамідні групи, з метою застосування цих макроциклів для селективної екстракції лужних і лужно-земельних металів.
Із 2006 року працює в біотехнологічній компанії Eastman Chemical Company (м. Пало-Алто, штат Каліфорнія, США), де розробляла та вивчала параметри полімерних матеріалів на основі ефірів целюлози. Нині очолює посаду керівника проектного підрозділу полімерних плівок (Films Division).
Казачков Михайло Геннадійович
Випускник біологічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (спеціальність «Біохімія і молекулярна біологія»). Ще під час навчання в університеті, стажувався в лабораторії хімічної ензимології у відділі тонкого органічного синтезу під керівництвом Харченко О.В. Навчався в аспірантурі за спеціальністю «Біоорганічна хімія» в 1997-2001 роках. У 2001 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук на тему «Кінетичні особливості ферментативного окиснення лінолевої кислоти та лінолевого спирту в присутності 5-ліпоксигенази». Науковим керівником дисертаційного дослідження був завідувач лабораторією хімічної ензимології, старший науковий співробітник, кандидат хімічних наук І.А. Бутович.
У 2003-2014 роках стажувався (постдокторантура) у відділі нейропсихіатрії та на кафедрі фармакології Саскачеванського університету (м. Саскатун, Канада), а потім працював на посаді доцента у Національній науковій раді Канади (National Research Council, Canada). Із 2014 року – професор та завідувач кафедри біохімії і генетики в Американському університеті Сент-Вінсент (м. Кінгстаун, Сент-Вінсент і Гренадини) та запрошений професор (з 2019 року) Маріупольського державного університету (м. Маріуполь, Україна).
Тематика наукових досліджень Михайла Геннадійовича стосується вивчення ролі амінооксидаз у нейродегенеративних захворюваннях, біосинтезу та ремоделювання ліпідів, ціаногенезу глікозидів, синтезу та характеристики нових ефекторів ліпоксигеназ, а також вивчення метаболітів поліненанасичених кислот в каскадних реакціях людей і тварин (механізм дії, модуляція активності, моделювання ферментативних ефектів).
Качаров Олексій Дмитрович
Випускник інженерно-хімічного факультету Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» (КПІ). Ще студентом Олексій Дмитрович здійснював наукові дослідження у відділі тонкого органічного синтезу під керівництвом Солошонка В.А. Після закінчення технічного університету у 1996 році працював пошукувачем і вже у 1998 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Асиметричний синтез фторзаміщених серинів каталітичними альдольними реакціями похідних ізоціанооцтової кислоти» за спеціальністю «Органічна хімія». Науковим керівником дисертаційного дослідження був доктор хімічних наук, професор, академік НАН України В.П. Кухар.
Після захисту кандидатської дисертації деякий час працював у відділі тонкого органічного синтезу під керівництвом І.І Геруса, потім приєднався до науково-дослідної групи П.О. Красуцького в Інституті природних ресурсів (Natural Resources Research Institute) при Мінесотському університеті США (м. Дулут, штат Мінесота). Тематика досліджень стосувалася як синтезу потенційних біологічно активних тритерпенів ряду лупана, так і оптимізації методів одержання важливих компонентів екстракту березової кори, таких як бетулін, бетулінова кислота тощо.
Нині О.Д. Качаров продовжує дослідження в NRRI (м. Дулут) як самостійний учений і керівник проектів. Його робота включає такі напрямки: модифікація та характеристика екстрактів природних речовин, пошук нових біорозкладних полімерів та протекторів деревини, розробка нових методів отримання та застосування синтез-газу і біовугілля.
Качарова (Кучевська) Лілія Миколаївна
Випускниця природничого факультету Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка (спеціальність «Хімія та біологія»). Навчалася в аспірантурі за спеціальністю «Біоорганічна хімія» в 1998-2002 роках. У грудні 2002 року успішно захистила кандидатську дисертацію на тему «α-галогенозаміщені
β-алкоксивініл(поліфторалкіл)кетони в синтезах гетероциклічних фторовмісних біорегуляторів». Науковим керівником дисертаційного дослідження був кандидат хімічних наук, старший науковий співробітник відділу тонкого органічного синтезу І.І. Герус.
Після захисту кандидатської дисертації працювала науковим співробітником у Мінесотському університеті США (м. Дулут, штат Мінесота). Тематика досліджень стосувалася синтезу потенційних біологічно активних тритерпенів ряду лупана, які входять в екстракт березової кори. Було отримано низку важливих похідних – індукторів програмованої загибелі пухлинних клітин в умовах in vitro. У 2016 році Лілія Миколаївна працювала в компанії Twin Ports Testing у м. Супіріор (штат Вісконсин, США), де займалася хімічним аналізом альтернативних та відновлювальних видів біопального.
Із 2017 року вона працює в центрі новітніх матеріалів (Advanced Materials Center) при Мінесотському університеті, де займається розробкою нових полімерів, що слугують замінниками металу в машинобудуванні, а також викладає органічну хімію в приватному коледжі Сент-Схоластика (College of St. Scholastica) в м. Дулут.
Корнілов Андрій Михайлович
Випускник хімічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (спеціальність «Хімія природних сполук»). Навчався в аспірантурі за спеціальністю «Біоорганічна хімія» в 1984-1987 роках. У 1990 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата хімічних наук на тему «Синтез ейкозаноїдів та їх фторовмісних аналогів». Науковим керівником дисертаційного дослідження був академік НАН України, доктор хімічних наук, професор В.П. Кухар (1942-2017).
Після захисту кандидатської дисертації стажувався (постдокторантура) у французькому Університеті Париж-Південь ХІ (1994-1995) та Університеті штату Нью-Йорк у м. Олбані, США (1997-1998). Після повернення деякий час працював в Інституті, де продовжував розробляти фторовмісні синтони з метою одержання CF3– та CHF2-аналогів біологічно активних сполук.
Із 2002 року Андрій Михайлович працює в біотехнологічній компанії Cayman Chemical (м. Анн-Арбор, штат Мічиган, США), де пройшов шлях від наукового співробітника до директора науково-дослідного підрозділу. Компанія Cayman Chemical спеціалізується, зокрема, на виготовленні еталонних стандартів та розробці високочутливих аналітичних систем для ідентифікації сполук природного походження.
Під керівництвом та за безпосередньою участю Андрія Михайловича було синтезовано понад 100 природних сполук (в основному ліпідів), встановлено структуру нового метаболіту арахідонової кислоти, розроблено синтез нового препарату для лікування глаукоми, а також започатковано практику використання дейтерованих стандартів природних поліненасичених жирних кислот.
Нестеров Віталій Володимирович
Випускник Рубіжанської філії Східноукраїнського національного університету, м. Рубіжне (спеціальність «Хімічна технологія органічних речовин»). Навчався в аспірантурі за спеціальністю «Біоорганічна хімія» в 2002-2006 роках. У 2007 році успішно захистив кандидатську дисертацію на тему «Асиметричне відновлення кетофосфонатів». Науковим керівником дисертаційних досліджень був член-кореспондент НАН України, доктор хімічних наук, професор О.І. Колодяжний.
Після захисту кандидатської дисертації стажувався (постдокторантура) в Інституті неорганічної хімії Боннського університету (2009-2014 та 2015), Кіотському університеті (2014) та Мюнхенському технічному університеті (2016-2019). Тематика наукових досліджень стосувалася вивчення властивостей фосфорних аналогів карбенів і карбеноїдів, синтезу фосфоровмісних гетероциклів, а також низьковалентних елементоорганічних сполук елементів 14-ої групи (Si, Ge, Sn) та їх застосування у каталізі.
Із 2019 року Віталій Володимирович працює у науково-дослідному підрозділі (R&D Electronics) компанії Air Liquide (м. Токіо, Японія), де розробляє новітні напівпровідникові матеріали. Компанія Air Liquide має свої представництва в майже 80-ти країнах, та є світовим лідером у виробництві газів, розробки технологій та наданні послуг для промисловості і охорони здоров’я.
Тетко Ігор Володимирович
Випускник кафедри фізико-хімічної біології Московського фізико-технічного інституту (МФТІ). Працював пошукувачем в 1989-1994 роках. У 1994 році захистив дисертацію за спеціальністю «Біоорганічна хімія» на здобуття наукового ступеня кандидата хімічних наук на тему «Застосування нейронних мереж для виявлення зв’язку структура – біологічна активність». Науковим керівником був завідувач відділу медико-біологічних досліджень, доктор медичних наук, професор О.І. Луйк (1947-2000).
Після захисту дисертації стажувався (постдокторантура) в Лозаннському університеті в Швейцарії (1996-2001). Із 2001 року працює на посаді старшого наукового співробітника в Інституті структурної біології німецького дослідницького центру охорони навколишнього середовища «Гельмгольц Центрум Мюнхен» (м. Нойгерберг, Німеччина). У 2011 році захистив докторську дисертацію (habilitation) на тему «Асоціативні нейронні мережі: інноваційний метод прогнозування фізико-хімічних, біологічних і ADME/Tox властивостей» за спеціальністю «Хемоінформатика» в Страсбурзькому університеті (м. Страсбург, Франція).
У 2016 році був одним із найбільш цитованих учених в галузі комп’ютерних наук та інженерії згідно з http://shanghairanking.com. Ігор Володимирович входить до складу виконавчої ради Європейської спілки нейронних мереж (ENNS), є координаторoм програми Інноваційна навчальна мережа Європейська промислова докторантура «Передове машинне навчання для інноваційного пошуку ліків (AIDD)» фонду Марії Склодовської-Кюрі, що входить до спеціалізованої програми Європейського Союзу з досліджень та інновацій «Горизонт 2020». Неодноразово був запрошеним візит-професором університетів Франції, Саудівської Аравії, Китаю.
Основним науковим доробком Ігоря Володимировича є розробка онлайн-середовища хімічного моделювання (http://ochem.eu), а також алгоритмів аналізу даних для хемоінформатики, методів машинного навчання, алгоритмів передбачення біологічної активності молекул тощо.
Він автор понад 200 публікацій у реферованих наукових журналах, індекс Хірша (h-індекс) у Scopus становить 47.
